Дуже давня і часто невідома традиція пов’язує образи чотирьох євангелистів із чотирма дивними істотами…
Одним із найпоширеніших мотивів християнського мистецтва є майже всюдисущий тетраморф: від грецької tetra – чотири та морфе – форма. Слово означає кожне представлення чотирьох елементів або чотирьох символів. У християнському мистецтві, з іншого боку, це найпоширеніший спосіб представлення чотирьох євангелистів.
Кожен із них зображений у компанії одного персонажа або зображений цим персонажем: св. Лука пов’язаний із волом, св. Йоан ― з орлом, св. Марко з левом та св. Матей із крилатою людиною чи ангелом.
Біблійні корені тетраморфів
Такі образи, на відміну від інших традиційних християнських мистецьких мотивів (наприклад, пелікана), мають біблійні обґрунтування. Принаймні два.
Перший із них стосується бачення так званих “Чотирьох живих істот” у Книзі Єзекиїла, де пророк описує чотири істоти:
“Подоба облич їхніх була: спереду людське лице в усіх чотирьох, правобіч – левине лице в усіх чотирьох, ліворуч – бичаче лице в усіх чотирьох, (ззаду) орлине лице в усіх чотирьох” (Єзекиїла 1:10).
Можна лише дивуватися, звідки Єзекиїль отримав такі складні образи.
Всім відомо, що поєднання різних істот та символів було досить поширеним у Стародавньому Єгипті, а також у Стародавній Месопотамії. Варто згадати єгипетських сфінксів, крилатих вавилонських биків та грецьких гарпій, адже Єзекиїль був одним із єврейських пророків ― жив у вигнанні у Вавилоні близько 6 століття до н.е. і , як стверджують бібліїсти, на нього мало вплив стародавнє ассирійське мистецтво, де такі поєднання справді були досить поширеними.
Більше того, відомо ― завдяки археології, палеографії та іншим суміжним наукам ― що ці істоти відповідають чотирьом вавилонським знакам Зодіаку: віл представляє Тельця; лев ― це, звичайно, лев; орел представляє Скорпіона, а крилата людина (або ангел) відноситься до Сузір’я Водолія. Пізніше перші християни перейняли ці символи, приписавши їх чотирьом євангелистам із V століття і повністю змінили їх значення.
Друге біблійне обґрунтування цих уявлень можна знайти в Одкровення 4, 7:
«Істота перша подібна до лева, Друга істота подібна до тельця, третя істота мала обличчя, як у людини, а четверта істота подібна до орла, летючого».
Як ці Біблійні істоти були призначені кожному євангелисту?
І чому ми приписуємо це, а не якесь конкретне творіння, кожному з євангелистів? Чому, наприклад, ми призначаємо для Йоана орла? За словами св. Єроніма є переконливі причини, пов’язані зі специфікою Євангелія кожного автора.
Матей асоціюється з крилатою людиною або ангелом адже його Євангеліє зосереджено на людськості Христа. Саме у Матея ми знаходимо аргумент про генеалогію Ісуса.
Лев асоціюється зі св. Марком, оскільки його Євангеліє підкреслює величність Христа та його царську гідність, а лев традиційно вважається царем звірів. Євангеліє від Марка починається з пророчого голосу Йоана Хрестителя, який плаче в пустелі, як рикаючий лев.
У Луки є віл, оскільки його Євангеліє зосереджено на знаку жертовної смерті Христа, а віл завжди був жертвоприношенням, як юдаїзму, так і для римських язичницьких культів. В описі Луки про Різдво, віл разом із ослом є свідком народження Месії.
І нарешті, Йоан асоціюється з орлом із двох причин: спочатку тому, що його Євангеліє описує втілення божественного Логосу, а орел ― символ того, що йде зверху. По-друге, у своєму Одкровенні ― як орел ― Йоан зміг вийти за межі того, що є тут і зараз. Нарешті, недарма св. Йоана називають «орлом Патмоса»!
